Головна сторінка

 Оголошення, анонси культурного життя

 Оголошення про скликання сесій міської ради, засідань виконкому

 Місто

 Місцеве самоврядування

 Виконавчі органи Шосткинської міської ради

 Вибори

 Звіти органу влади

 Гаряча лінія

 Онлайн - голосування та опитування

 Поточні творчі конкурси

 Взаємодія з громадськістю

 Виконавчі органи державної влади

 Документи

 Публічні закупівлі

 Комунальна власність

 Послуги

 Статистика

 Споживач

 Економіка

 Інвестиції

 Регуляторна діяльність

 Доступ до публічної інформації

 Звернення громадян

 Запобігання та протидія корупції

 Фінансові ресурси та їх направлення

 Управління з питань НС інформує

 Медіа

 Військова служба за контрактом



 
УРЯДОВА ГАРЯЧА ЛІНІЯ
 
 
 
КАЛЕНДАР СВЯТ НА  2018

РІК ДЛЯ УКРАЇНИ

 

  

МІСЬКІ АВТОБУСНІ

МАРШРУТИ

 

 

 

 

 ТЕЛЕФОННИЙ

ДОВІДНИК

      

 

 

  

 

 

 

 

 

Етнічні групи в Україні

Україна – одна із найбільших країн Європи, яка за чисельністю населення посідає шосте місце на континенті. Перші сліди перебування людини на сучасній території України належать до раннього палеоліту (Киїк-Коба у Південному Криму, с. Амвросіївка у Приазов’ї, Житомирська стоянка тощо). У пізньому палеоліті (35 – 10 тис. років тому) вже була заселена вся територія сучасної України.

Народи мігрували, об’єднувалися між собою і, навпаки, воювали за кращі землі. Були й такі, які, осівши на певній території (так званій стоянці), із плином часу набували спільних рис.


Насамперед це виявилось у зовнішності, ритуалах, артефактах (предметах побуту), одязі, світогляді загалом. Дослідники-етнографи об’єднали їх у так звані етнічні групи. Скажу більше, – виникла ціла наука, яка вивчає психологію етносів – етнопсихологія.

 

Ми часто розповідаємо анекдоти про чукчів та бурятів, навіть не підозрюючи про особливості їхнього побуту; ці народи примудряються чудово орієнтуватися в тундрі, випасати величезні стада оленів і мандрувати на сотні кілометрів. Ми тільки трішки чули щось про тірольців та знаємо про їхню оригінальну манеру співу – так зване йодлювання. Ми також захоплюємося кельтськими, шотландськими, ірландськими співами й танцями, але не обізнані з побутом цих північних народів. Ми навіть знаємо, що австралійські аборигени на полюванні використовують бумеранги... А що вже казати про індіанців, котрими так зачитувались у дитинстві хлопчаки і уявляли себе у їхньому барвистому спорядженні із луком та стрілами за спиною!

Ще менше нам відомо про народи, які заселяють територію сучасної України.


Втім, як і годиться, почнімо із етнічних груп українців. Сучасний поділ на області – доволі умовний, задля легшого адміністративного керування. А от етнічні групи можуть займати по кілька областей, навіть бути розсіяними про різних куточках України. І на це є не лише географічні, але й політичні причини. Наддніпрянщина охоплює територію в середній течії Дніпра – це сучасні Київська, Черкаська, Дніпропетровська, східна частина Кіровоградської області, західна – Полтавської та Чернігівської. Фактично, – центр формування української народності й нації, української мови.

 

Поділля займає басейн Південного Бугу і лівобережжя Дністра. Раніше цю територію називали „Пониззя” („Русь нижня”). Полісся охоплює басейн Прип’яті, а також сусідні райони лісової смуги (звідси й назва – Полісся). Цей район чи не найкраще зберіг свою самобутність, однак постраждав від Чорнобильської трагедії – ось уже 20 років, як частина культури Полісся огорнута колючим дротом і позначкою підвищеної радіації.

Слобожанщина розташована на північному сході України і в суміжних районах.

(Сучасна територія Харківської області). Вона тісно пов’язана із сусідньою Полтавщиною і тому інколи визначається як спільна з нею етнографічна область. Ця територія була певним переходом між Лівобережжям і Півднем (Таврією). Волинь охоплює територію на південь від Прип’яті та верхів’їв Західного Бугу, в минулому заселену стародавніми східнослов’янськими племенами – дулібами, бужанами, волинянами тощо. Назви цих племен збереглись у географічних назвах річок і селищ.

У феодальні часи вона входила до складу Володимиро-Волинського, а згодом Галицько-Волинського князівств.

 

Надзвичайно своєрідне населення Карпат, у культурі якого зберігається багато специфічних рис, зумовлених гірським ландшафтом, ізольованістю побуту і певною мірою його консервативністю (застиглістю та строгістю). Тут варто розмежувати Прикарпаття і Закарпаття, які інколи виділяють в окремі історико-етнографічні райони Буковину й Покуття. Як відомо, покутем називають місце в хаті, підвищення, на якому сидів голова родини. Таким же покутам у географічному значенні є й територія Покуття.

Буковина – назву цю взято із грамот молдавських господарів XIV – XVII ст.


у значенні „буковий ліс”. Північна Буковина охоплює сучасну Чернівецьку область. У природно-географічному та господарсько-культурному плані вона поділяється на гірську, передгірську та рівнинну. Покуття охоплює рівнинну частину Івано-Франківської області між Дністром, Прутом і Карпатами, – це своєрідний „кут Галичини”. На цій території живуть гуцули, лемки та бойки. Лемки селилися по обох схилах Бескидів, у межиріччі Сяну і Попраду, а також на захід від річки Уж. Нині в межах України вони переважно живуть на півдні Закарпатської області і у Польщі. Гніздо лемків, їхня самобутня культура і побут були зруйновані після примусового переселення 1947 року, одразу ж по закінченні Другої світової війни.

 

Свою назву лемки отримали від сусідніх народів, бо часто уживали в мові частку „лем” (у значенні „лише”).

 

Походження назви „бойків” (мешкають у межиріччі Сяну і Ломниці, між передгір’ями Карпат південніше Дністра і на півдні – у верхів’ях Ужа і Тересьви) також пов’язане із їхньою лексикою: частка „бойє” (у значенні „так”). Є й інша версія – спорідненість бойків із кельтськими племенами бойїв, які у VI ст. до н . е. – І ст. н. е. Заселяли Центральну Європу, а потім були витіснені на Балкани. Питання про походження гуцулів остаточно не з’ясоване. Деякі вчені пов’язують його з молдавським „гоц” або „гуц” (розбійник) і з масовим повстанським рухом народних месників – опришків у XVII – XVIII ст. На думку інших, слово це походить від „кочул” – пастух. Історико-етнографічна територія Гуцульщини за сучасним адміністративним поділом охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського та Верховинський район Івано-Франківщини, південну частину Вижницького району, Путильський район Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області. Споконвіку гуцули займалися скотарством, лісовими промислами, сплавом лісу по гірських річках.

 

У західноукраїнських областях, особливо за часів Автро-Угорщини, була поширена така назва українців, як русини, яка поєднувала їх із стародавньою Руссю; в іноземних джерелах вони мали назву рутени – від Рутенії, іноземної назви Русі. Окрім етнічних груп українців, на території сучасної України живуть інші нації й народності, які з плином історичних та політичних подій осіли тут і внесли більше кольорів у палітру українського етносу. Одна із найбільших груп – росіяни. Вони найбільше заселяють Харківську, Сумську та Луганську області та деякі південні райони України.

 

Поляки осіли на Правобережжі та у Східній Галичині. Сучасне розселення болгар в Україні зумовлене болгарською колонізаціїєю кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Найбільші поселення чехів в Україні були засновані в Дубенському, Рівненському, Луцькому і Острозькому повітах Волинської губернії. Євреї розселилися по всій території України, більшість із них вважають рідною російську мову, однак їхня культура збереглась у стародавніх похованнях (цвинтарях) і синагогах – культових будівлях. Волохи (молдавани) один із найдавніших представників нацменшин, який сусідить із Одеською, Вінницькою та Чернівецькою областями. Близькі до них румуни, розселені в південно-західній частині Чернівецької області.

 

У приазовських районах Донецької обл. живуть греки – ще із VI ст. до н. е. Перші колонії вірмен на території нашої держави виникли в Криму в Х – ХІ ст. Більшість циган (самоназва роми) живуть змішано з українцями переважно у західних і південних областях України. Цигани – вихідці з Індії. Цікаво й те, що у Польщі їх називають сербами. Окремо слід згадати про кримських татар, які заселяють переважно Донецьку, Запорізьку область і Крим. Живуть у Криму й караїми – належать вони до тюркської групи, гагаузи – у минулому кочові племена, які осіли в Ізмаїльському, Кілійському та Болградському районі на півдні України. Угорці (мадяри) – представники Закарпаття (Берегівський, Мукачівський та Ужгородський райони). Вони прийшли сюди внаслідок великої міграції з Уралу і принесли свою мову.

 



09.01.2018 12:15

Источник: Шосткинська міська рада https://korali.info/usna-tvorchist/etnichni-grupi-v-ukraini.html




 
 
 
 
 

ШОСТКИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

ЦЕНТР ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ


 ШОСТКИНСЬКА МІСЬКА ЦБС

 ШОСТКИНСЬКА ДИТЯЧА

ШКОЛА МИСТЕЦТВ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК

СТАНЦІЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

 

 

НОВИНИ ШОСТКИ 

 

  

  

 


Цей веб-сайт створений відповідно до проекту "Створення системи ефективного управління муніципальною економікою шляхом запровадження сприятливих інвестиційних умов в пріоритетних сферах економічної діяльності", що є переможцем IV Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2006 р.

УВАГА! При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.shostka-rada.gov.ua є обов'язковим

© 2007 Ідея й структура: Артем Серенок
© 2007-2014 Технічний супровід: "Шостка.NET"